котелок

КОТЕЛО́К, лка́, ч.

1. Те саме, що казано́к 3.

На лопаті, що лежала на пустих кулеметних коробках, висів котелок (Григорій Тютюнник);

– В одному ескадроні служили, з одного котелка їли, однією голкою обшивалися (М. Стельмах);

Їжу подавали не в тарілках, а в звичайних солдатських котелках (Ю. Збанацький);

Кiмната. Стiл без скатертини, на столi чотири котелки, ложки.., солдатська фляга (О. Коломієць);

Чай з м'ятою зварили у солдатському плескатому котелку, що був у Івана Сидоровича (М. Циба);

Вiн лежав самотнiй пiд землею, пив з солдатського котелка теплу дощову воду (П. Загребельний).

2. розм. Твердий чоловічий капелюх з опуклим верхом і невеликими полями.

Зсунув [перукар] на потилицю котелок і скучно, як щодня, розглядав вітрину приладів електричних (М. Коцюбинський);

Єврейка недовірливо глянула на цього чепурного панича у візитці й котелкові (Д. Бузько);

Елегантно придержуючи котелка правою рукою, він у лівій покручував паличку з монограмою (М. Йогансен);

Мсьє Енно .. мав на голові легенький котелок з муаровою стрічкою (Ю. Смолич);

Озираючись, пригинцем підкрадався до куреня якийсь панок у котелку (В. Нестайко);

Я носив би лайкові рукавички, краватку-метелик і котелок на голові. Це мені теж би личило (О. Чорногуз).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me