котелок

КАЗАНО́К (невелика металева посудина з дужкою та накривкою, в якій варять страву в польових умовах або з якої їдять), КОТЕЛО́К розм., КІ́ТЛИК діал., КОТЕ́ЛИК діал., МАНІ́РКА діал. Весь обід для роти цілком вмістився у кількох казанках (В. Собко); Старшини роздавали котелки, кухлики (Григорій Тютюнник); — Ну, а тепер побачимо, що вони тут варять у тих кітликах (І. Франко); На триніжку над вогнем висів чималий котелик, а в ньому жирно виклекочувалася риб'яча юшка (П. Загребельний); — Та ж служили з ним ще в царських уланах, не одну кашу.. з'їли з одної манірки (І. Ле).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. котелок — котело́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. котелок — -лка, ч. Зменш. до котел. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. котелок — КОТЕЛО́К, лка́, ч. 1. Те саме, що казано́к 3. На лопаті, що лежала на пустих кулеметних коробках, висів котелок (Григорій Тютюнник); – В одному ескадроні служили, з одного котелка їли, однією голкою обшивалися (М. Словник української мови у 20 томах
  4. котелок — КОТЕЛО́К, лка́, ч. 1. Те саме, що казано́к 2. Їжу подавали не в тарілках, а в звичайних солдатських котелках (Збан., Сеспель, 1961, 42). 2. розм. Твердий чоловічий капелюх з опуклим верхом і невеликими полями. Словник української мови в 11 томах
  5. котелок — Котело́к, -лка м. 1) ум. отъ коте́л. Докопавсь до грошей да й витяг як сили мога котелок хороший. ЗОЮР. II. 88. 2) мн. раст. Trapa natans L. ЗЮЗО. I. 139. Словник української мови Грінченка