котляр

КОТЛЯ́Р, а́, ч.

Те саме, що казаня́р.

[Жінка:] Проводжаючи, питала: ти ж котляр, Овраме, на заводі став глухий, недочуваєш (М. Куліш);

Поодинокі ворожі постріли з невеликих гармат лунали над Дніпром, наче удари молота котляра, що клепає залізний бак чи паровий казан (С. Голованівський).

Значення в інших словниках

1. котляр — котля́р іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. котляр — -а, ч. Те саме, що казаняр.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. котляр — див. котельник  Словник чужослів Павло Штепа
4. котляр — КОТЛЯ́Р, а, ч. Те саме, що казаня́р. [Книш:] Дай я, простий котляр, обійму героя! (Мик., І, 1957, 94).  Словник української мови в 11 томах
5. котляр — Котля́р, -ра́ м. = кітляр. Котл.  Словник української мови Грінченка