котолуп
КОТОЛУ́П, а, ч., розм.
1. Той, хто відловлює котів.
Хоч і котолуп, та гроші має (Номис).
2. лайл. Негідник, шибеник.
[Петро:] Ах ти, котолуп, вівця ти кручена!.. (І. Карпенко-Карий);
– Ах ти, п'янюго, котолупе якийсь, а тобi яке дiло до мене!.. – кинувся вiн до дверей (М. Коцюбинський);
[Лозка (розлютований, схоплюється і виймає шаблю):] Ах ти, собако, пся віро, котолупе поганий! Я тобі покажу..! (І. Кочерга).
Словник української мови (СУМ-20)