котолуп
КОТОЛУ́П, а, ч., розм.
1. Той, хто ловить котів.
Хоч і котолуп, та гроші має (Номис, 1864, № 14334).
2. лайл. Негідник, шибеник.
[Петро:] Ах ти, котолуп, вівця ти кручена!.. (К.-Карий, II, 1960, 225).
Словник української мови (СУМ-11)КОТОЛУ́П, а, ч., розм.
1. Той, хто ловить котів.
Хоч і котолуп, та гроші має (Номис, 1864, № 14334).
2. лайл. Негідник, шибеник.
[Петро:] Ах ти, котолуп, вівця ти кручена!.. (К.-Карий, II, 1960, 225).
Словник української мови (СУМ-11)