котолуп
КОТОЛУ́П, а, ч., розм.
1. Той, хто ловить котів.
Хоч і котолуп, та гроші має (Номис, 1864, № 14334).
2. лайл. Негідник, шибеник.
[Петро:] Ах ти, котолуп, вівця ти кручена!.. (К.-Карий, II, 1960, 225).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- котолуп — котолу́п іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- котолуп — див. жорстокий Словник синонімів Вусика
- котолуп — -а, ч., розм. 1》 Той, хто ловить котів. 2》 лайл. Негідник, шибеник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- котолуп — КОТОЛУ́П, а, ч., розм. 1. Той, хто відловлює котів. Хоч і котолуп, та гроші має (Номис). 2. лайл. Негідник, шибеник. [Петро:] Ах ти, котолуп, вівця ти кручена!.. (І. Карпенко-Карий); – Ах ти, п'янюго, котолупе якийсь, а тобi яке дiло до мене!.. Словник української мови у 20 томах
- котолуп — Котолуп, -па м. 1) Кошкодеръ. Хоч і котолуп, та гроші має. Ном. № 14334. 2) Разносчикъ мелкихъ товаровъ изъ м. Рашевки, Гадяцк. у. ЗЮЗО. І. 228. Вас. 189. Словник української мови Грінченка