котолуп
Котолуп, -па
м.
1) Кошкодеръ. Хоч і котолуп, та гроші має. Ном. № 14334.
2) Разносчикъ мелкихъ товаровъ изъ м. Рашевки, Гадяцк. у. ЗЮЗО. І. 228. Вас. 189.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- котолуп — котолу́п іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- котолуп — див. жорстокий Словник синонімів Вусика
- котолуп — -а, ч., розм. 1》 Той, хто ловить котів. 2》 лайл. Негідник, шибеник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- котолуп — КОТОЛУ́П, а, ч., розм. 1. Той, хто відловлює котів. Хоч і котолуп, та гроші має (Номис). 2. лайл. Негідник, шибеник. [Петро:] Ах ти, котолуп, вівця ти кручена!.. (І. Карпенко-Карий); – Ах ти, п'янюго, котолупе якийсь, а тобi яке дiло до мене!.. Словник української мови у 20 томах
- котолуп — КОТОЛУ́П, а, ч., розм. 1. Той, хто ловить котів. Хоч і котолуп, та гроші має (Номис, 1864, № 14334). 2. лайл. Негідник, шибеник. [Петро:] Ах ти, котолуп, вівця ти кручена!.. (К.-Карий, II, 1960, 225). Словник української мови в 11 томах