1. Орфографічний словник української мови

котолуп

котолу́п

іменник чоловічого роду, істота

розм.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. котолуп — див. жорстокий Словник синонімів Вусика
  2. котолуп — -а, ч., розм. 1》 Той, хто ловить котів. 2》 лайл. Негідник, шибеник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. котолуп — КОТОЛУ́П, а, ч., розм. 1. Той, хто відловлює котів. Хоч і котолуп, та гроші має (Номис). 2. лайл. Негідник, шибеник. [Петро:] Ах ти, котолуп, вівця ти кручена!.. (І. Карпенко-Карий); – Ах ти, п'янюго, котолупе якийсь, а тобi яке дiло до мене!.. Словник української мови у 20 томах
  4. котолуп — КОТОЛУ́П, а, ч., розм. 1. Той, хто ловить котів. Хоч і котолуп, та гроші має (Номис, 1864, № 14334). 2. лайл. Негідник, шибеник. [Петро:] Ах ти, котолуп, вівця ти кручена!.. (К.-Карий, II, 1960, 225). Словник української мови в 11 томах
  5. котолуп — Котолуп, -па м. 1) Кошкодеръ. Хоч і котолуп, та гроші має. Ном. № 14334. 2) Разносчикъ мелкихъ товаровъ изъ м. Рашевки, Гадяцк. у. ЗЮЗО. І. 228. Вас. 189. Словник української мови Грінченка