котолуп

котолу́п

-а, ч., розм.

1》 Той, хто ловить котів.

2》 лайл. Негідник, шибеник.

Значення в інших словниках

1. котолуп — котолу́п іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. котолуп — див. жорстокий  Словник синонімів Вусика
3. котолуп — КОТОЛУ́П, а, ч., розм. 1. Той, хто відловлює котів. Хоч і котолуп, та гроші має (Номис). 2. лайл. Негідник, шибеник. [Петро:] Ах ти, котолуп, вівця ти кручена!.. (І. Карпенко-Карий); – Ах ти, п'янюго, котолупе якийсь, а тобi яке дiло до мене!..  Словник української мови у 20 томах
4. котолуп — КОТОЛУ́П, а, ч., розм. 1. Той, хто ловить котів. Хоч і котолуп, та гроші має (Номис, 1864, № 14334). 2. лайл. Негідник, шибеник. [Петро:] Ах ти, котолуп, вівця ти кручена!.. (К.-Карий, II, 1960, 225).  Словник української мови в 11 томах
5. котолуп — Котолуп, -па м. 1) Кошкодеръ. Хоч і котолуп, та гроші має. Ном. № 14334. 2) Разносчикъ мелкихъ товаровъ изъ м. Рашевки, Гадяцк. у. ЗЮЗО. І. 228. Вас. 189.  Словник української мови Грінченка