котячий
КОТЯ́ЧИЙ, а, е.
1. Прикм. до кіт.
Завелось у палаці ціле котяче царство (Панас Мирний);
Раптом чути жалісне котяче нявкання (І. Кочерга);
// Такий, як у кота.
Він сів на лавці .. і водив довкола своїми котячими очима (І. Франко);
Веренчук круто повернувся до неї, ворухнув своїми ріденькими котячими вусами (С. Журахович);
// Вигот. із шкіри, хутра кота.
Він одним рухом руки розперезав .. свій черес із котячої шкіри, туго напханий банкнотами (І. Франко).
2. у знач. ім. котя́чі, чих, мн. Родина хижих ссавців, до якої належать кіт, лев, тигр, леопард, рись і т. ін.
Амурські тигри – одні з найбільших у родині котячих (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)