кофій
КО́ФІЙ, ю, ч., розм., заст.
Кава (див. ка́ва¹ 3).
Приїжджі задовольняли свої потреби всякою всячиною: хто гарячим чаєм чи кофієм, а хто смачною стравою (Панас Мирний);
Килина оббігала половину жидівських хат, доки знайшла вершечків до кофію (І. Нечуй-Левицький);
Калниш, обраний знову депутатом, повіз од Коша на подарунки петербурзьким вельможам найкращих коней, верблюдів, рибу, кофій і гроші (А. Кащенко);
Микола кілька разів гостював у своїх братів, їв там і смакував добрі страви панські, кофій пив там, добрі вина куштував (М. Івченко).
Словник української мови (СУМ-20)