коханець

КОХА́НЕЦЬ, нця, ч.

1. Чоловік, що перебуває в позашлюбному зв'язку з жінкою або дівчиною.

[Анна:] Мені не байдуже, щоб тут мене взивали подвійною вдовою – і по мужу, і по коханцю! (Леся Українка);

Олена .. вже міцно схопила довгожданого коханця за огривок і струсонула його при цьому, мов добрий дядько (О. Гончар);

Пiсля пiзньої весни лiто надолужувало спекою, горiло, як рано овдовiла жiнка в обiймах несподiваного коханця (Р. Андріяшик);

Вони мріяли побратися. Але якось .. обставини не складалися належним чином, тому солодка парочка голуб'ят так і залишалася коханцями (С. Андрухович).

2. Те саме, що коха́ний 2.

Нещасний коханець край брами У розпачі голову стиснув руками. “.. Не любить мене чарівниця-дівчина!” (Леся Українка);

Коли Талочка його проводила, після одужання до Києва, між ними ніби чорна кицька перебігла дорогу – світлу дорогу коханців до щасливого шлюбу (Д. Бузько);

Кохана вмирає, не знісши сили любовного почуття, яке висловив їй коханець (О. Полторацький).

3. розм. Те саме, що песту́н 1.

– Араб! – каже Шахай, сідаючи в сідло. – Не араб! – кричить збоку Соса, б'ючи по гриві свого коханця (Ю. Яновський);

* Образно. [Меценат:] Та ближче приступи. Коханцю музи в порога перестоювать не личить (Леся Українка);

Пливла [Гіпатія], задихаючись від нез'ясовного передчуття туги й радощів. Море гралося з нею, .. і вона шалено віддавалася тому одвічному коханцеві сонця і вітру, землі і неба – вічноплинному морю (О. Бердник).

Значення в інших словниках

1. коханець — коха́нець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. коханець — Полюбовник, любас, любко, любчик, жм. бахур, кн. фаворит, з. милодан, ласкавець; (друг серця) КОХАНИЙ, солодятко, дуся; ЖМ. ПЕСТУН; коханок.  Словник синонімів Караванського
3. коханець — див. звабник; коханий  Словник синонімів Вусика
4. коханець — [коханеиц'] -н'ц'а, ор. -нцеим, м. (на) -нцеив'і/-н'ц'у, мн. -н'ц'і, -н'ц'іў  Орфоепічний словник української мови
5. коханець — -нця, ч. 1》 Чоловік, що перебуває в позашлюбному зв'язку з жінкою або дівчиною. 2》 Те саме, що коханий 2). 3》 розм. Те саме, що пестун 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. коханець — КОХА́НЕЦЬ (чоловік, що перебуває в позашлюбному зв'язку з жінкою або дівчиною), КОХА́НОК розм., КОХА́Н розм., КОХА́НКО розм., ПОЛЮБО́ВНИК розм., ЛАСКА́ВЕЦЬ фольк., ПА́СІЯ заст., ЛЮБА́С діал.; ФАВОРИ́Т (коханий знатної, високої становищем жінки).  Словник синонімів української мови
7. коханець — Коха́нець, -нця, -нцеві, -нцю! -ха́нці, -нців  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. коханець — КОХА́НЕЦЬ, нця, ч. 1. Чоловік, що перебуває в позашлюбному зв’язку з жінкою або дівчиною. [Анна:] Мені не байдуже, щоб тут мене взивали подвійною вдовою — і по мужу, і по коханцю! (Л. Укр., III, 1952, 389); Олена..  Словник української мови в 11 томах
9. коханець — Коханець, -нця м. Бозлюбленный. Ой хоч ламай, хоч не ламай мизинного пальця, як не було, то й не буде над мене коханця. н. п.  Словник української мови Грінченка