коханець

Полюбовник, любас, любко, любчик, жм. бахур, кн. фаворит, з. милодан, ласкавець; (друг серця) КОХАНИЙ, солодятко, дуся; ЖМ. ПЕСТУН; коханок.

Значення в інших словниках

1. коханець — коха́нець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. коханець — див. звабник; коханий  Словник синонімів Вусика
3. коханець — [коханеиц'] -н'ц'а, ор. -нцеим, м. (на) -нцеив'і/-н'ц'у, мн. -н'ц'і, -н'ц'іў  Орфоепічний словник української мови
4. коханець — -нця, ч. 1》 Чоловік, що перебуває в позашлюбному зв'язку з жінкою або дівчиною. 2》 Те саме, що коханий 2). 3》 розм. Те саме, що пестун 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. коханець — КОХА́НЕЦЬ, нця, ч. 1. Чоловік, що перебуває в позашлюбному зв'язку з жінкою або дівчиною. [Анна:] Мені не байдуже, щоб тут мене взивали подвійною вдовою – і по мужу, і по коханцю! (Леся Українка); Олена ..  Словник української мови у 20 томах
6. коханець — КОХА́НЕЦЬ (чоловік, що перебуває в позашлюбному зв'язку з жінкою або дівчиною), КОХА́НОК розм., КОХА́Н розм., КОХА́НКО розм., ПОЛЮБО́ВНИК розм., ЛАСКА́ВЕЦЬ фольк., ПА́СІЯ заст., ЛЮБА́С діал.; ФАВОРИ́Т (коханий знатної, високої становищем жінки).  Словник синонімів української мови
7. коханець — Коха́нець, -нця, -нцеві, -нцю! -ха́нці, -нців  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. коханець — КОХА́НЕЦЬ, нця, ч. 1. Чоловік, що перебуває в позашлюбному зв’язку з жінкою або дівчиною. [Анна:] Мені не байдуже, щоб тут мене взивали подвійною вдовою — і по мужу, і по коханцю! (Л. Укр., III, 1952, 389); Олена..  Словник української мови в 11 томах
9. коханець — Коханець, -нця м. Бозлюбленный. Ой хоч ламай, хоч не ламай мизинного пальця, як не було, то й не буде над мене коханця. н. п.  Словник української мови Грінченка