коханчик
КОХА́НЧИК, а, ч.
Пестл. до коха́нець.
Чиясь непримиренна й по смерті душка шастає попід стінами колиби. Ніби підглядає .. Чи погрожує потайним коханчикам. Проте надливає в їхню кров хіба що гостроти небезпеки й шалу (М. Матіос);
– Коханий мій, забери мене з собою .. Романе, – вона притиснулася до нього щока до щоки, – коханчику мій, як я люблю тебе (Л. Старицька-Черняхівська);
Тепер, коли не стало обох його коханчиків-синів, .. яким же круглим сиротою почув себе Василь! (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)