Словник української мови у 20 томах

кохатися

КОХА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок.

1. з ким і без дод. Почувати, виявляти один до одного глибоку сердечну прихильність.

Страшно .. Увесь вік свій дівувати, Ні з ким не кохатись (Т. Шевченко);

Сходились коло церкви або десь у лісі, щоб стариня не знала, як кохаються діти ворожих родів (М. Коцюбинський);

Ото ще біда – людям треба кохатися, а тут війна! (Ю. Бедзик);

* Образно. Кохаюся з лихом, привіту не знаю (М. Петренко);

// Бути в інтимних стосунках з іншою особою.

Австрiяки окопалися уздовж Днiстра, рибалили, спостерiгали за росiянами за рiкою, яка перешкоджала брататися, а вечорами кохалися з молодими буковинками (Р. Андріяшик);

Я саме в цю вирішальну хвилину відчув до неї такий непереборний потяг, що готовий був мчати на дах і там під кулями кохатися з нею на зло ворогам (Ю. Винничук).

2. у кому – чому, рідше ким, чим і на кому, чому. Виявляти замилування до кого-, чого-небудь, захоплюватися, любуватися кимсь, чимсь; любити (у 3 знач.).

Жить би, жить, хвалити Бога, Кохатися в дітях, Так же ні (Т. Шевченко);

Вибіжимо, бувало, на яку-небудь могилу і кохаємось просторим круговидом (М. Кропивницький);

Змалку кохайтесь в освіті (П. Грабовський);

Ніколи удові вбогій кохатися на рожах (А. Головко);

Гуцули кохаються в народному мистецтві з предку-віку [з давніх-давен] (І. Волошин);

Гості знали Софіїну слабість: здавна кохалася в конях (О. Гончар);

Нема більшої сили, ніж вогняне, любляче серце, та ще й таке, яке кохається в казці (О. Бердник).

3. у кого, у чому, де, розм. Виховуватися, рости (звичайно, у достатках, у розкоші).

Мов яблучко у садочку, Кохалась дитина (Т. Шевченко);

– Ой, того ж я красивіша усіх на виду, Що кохаюсь у батенька, мов бджілка в меду (І. Манжура);

Галя далі бачила, ширше сягала своїм розумом: він у неї кохався при достатках (Панас Мирний);

Яничари вбралися у подарований їм Роксоланою новий розкішний одяг, сподіваючись ще й цим вразити грека, який кохався у розкоші (П. Загребельний).

(1) Коха́тися в (у) старовині́ – захоплюватися тим, що було колись, дуже давно, любити старовинні речі.

– Спасибі вам, пане Уласовичу, що кохаєтесь у старовині (Г. Квітка-Основ'яненко);

– Ви, мабуть, у старовині кохаєтесь? Таку бороду відпустили, – сказала .. дівчинка (І. Цюпа).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. кохатися — коха́тися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. кохатися — Любитися; (у чому) захоплюватися <�милуватися> чим, віддаватися чому; (- дітей) виховуватися, рости.  Словник синонімів Караванського
  3. кохатися — див. любити  Словник синонімів Вусика
  4. кохатися — [кохатиес'а] -айус'а, -айеіс':а, -айеіц':а, -айуц':а  Орфоепічний словник української мови
  5. кохатися — -аюся, -аєшся, недок. 1》 з ким і без додатка. Почувати, виявляти один до одного глибоку сердечну прихильність (про осіб різної статі). 2》 у кому – чому, рідше ким, чим і рідко на кому – чому.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. кохатися — КОХА́ТИСЯ (про осіб різної статі — почувати, виявляти один до одного глибоку сердечну прихильність), ЛЮБИ́ТИСЯ, ЛИЦЯ́ТИСЯ діал., НА́ВИДІТИСЯ діал., ЛЮБУВА́ТИСЯ діал. — Док.: покоха́тися, полюби́тися.  Словник синонімів української мови
  7. кохатися — КОХА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок. 1. з ким і без додатка. Почувати, виявляти один до одного глибоку сердечну прихильність (про осіб різної статі). Страшно.. Увесь вік свій дівувати. Ні з ким не кохатись (Шевч.  Словник української мови в 11 томах
  8. кохатися — Кохатися, -ха́юся, -єшся гл. 1) Любить другъ друга. Нехай же нас поховають і хрест укопають, та щоб люде дивувались, як ми вірненько кохались. Мет. 98. 2) — з ким, в кому. Любить кого. Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями. Шевч.  Словник української мови Грінченка