кохатися
КОХА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок.
1. з ким і без додатка. Почувати, виявляти один до одного глибоку сердечну прихильність (про осіб різної статі).
Страшно.. Увесь вік свій дівувати. Ні з ким не кохатись (Шевч., II, 1963, 164);
Сходились коло церкви, або десь у лісі, щоб стариня не знала, як кохаються діти ворожих родів (Коцюб., II, 1955, 313);
Ото ще біда — людям треба кохатися, а тут війна! (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 38);
*Образно. Кохаюся з лихом, привіту не знаю (Пісні та романси.., II, 1956, 30);
Як будеш з правдою кохаться, то не будеш і паном зваться (Укр.. присл.., 1955, 63).
2. у кому — чому, рідше ким, чим і рідко на кому — чому. Виявляти замилування до кого-, чого-небудь, захоплюватися, любуватися кимось, чимось; любити.
Серце люди полюбило І в людях кохалось (Шевч., І, 1951, 352);
Змалку кохайтесь в освіті (Граб., І, 1959, 150);
Вибіжимо, бувало, на яку-небудь могилу і кохаємось просторим круговидом (Кроп., VI, 1960, 201);
Гості знали Софіїну слабість: здавна кохалася в конях (Гончар, Таврія.., 1957, 92);
Гуцули кохаються в народному мистецтві з предку-віку (Вол., Дні.., 1958, 3);
Ніколи удові вбогій кохатися на рожах (Головко, II, 1957, 189).
3. у кого, у чому, де, розм. Виховуватися, рости (звичайно, у достатках, у розкоші).
Мов яблучко у садочку, Кохалась дитина (Шевч., II, 1953, 12);
— Ой, того ж я красивіша усіх на виду. Що кохаюсь у батенька, мов бджілка в меду (Манж., Тв., 1955, 46);
Галя далі бачила, ширше сягала своїм розумом: він у неї кохався при достатках (Мирний, II, 1954, 256).
Словник української мови (СУМ-11)