коцик

КО́ЦИК, а, ч., розм.

Зменш. до коц.

Банзай узяв із ліжка коцик – крім того, що з відкритого вікна тягнуло гірською зимною вогкістю, у квартирі було студено через відмикання опалення (Любко Дереш);

Донька спала у вiзочку пiд яблунею, сповита у дитячий коцик та накрита зверху ще й тонким вовняним пледом (Г. Вдовиченко);

Встигли [Редька і Дордже] втомитися до півсмерті й увесь ясний день проспали, не знімаючи одягу, поверх заквітчаних коциків на ліжках (І. Карпа);

В куті біля дверей умивальник, насупротив нього великий куфер [скриня], застелений барвистим коциком (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. коцик — Вовняне покривало на ліжко [IV]  Словник з творів Івана Франка
2. коцик — ко́цик іменник чоловічого роду рідко  Орфографічний словник української мови
3. коцик — -а, ч., рідко. Зменш. до коц.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. коцик — КО́ЦИК, а, ч., рідко. Зменш. до коц. В куті біля дверей умивальник, насупротив нього великий куфер [скриня], застелений барвистим коциком (Фр., IV, 1950, 444).  Словник української мови в 11 томах