кочення

КО́ЧЕННЯ, КОТІ́ННЯ, я, с.

Дія за знач. коти́ти 1 і коти́тися¹ 1.

Одержано рівняння регресії зміни радіуса кола котіння колеса та тангенса кута нахилу дотичної в точці контакту від положення колісної пари в рейковій колії для різних сполучень профілів коліс і рейок (з наук. літ.);

Для забезпечення чистого кочення обох ведучих коліс зовнішнє колесо має обертатися швидше, ніж внутрішнє (з наук.-техн. літ.);

Силу, що діє з боку опори на тіло, що котиться по ній, називають силою тертя кочення (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. кочення — ко́чення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. кочення — -я, с. Дія за знач. котити 1) і котитися I 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кочення — КО́ЧЕННЯ, я, с. Дія за знач. коти́ти 1 і коти́тися¹ 1. Якщо одне тіло не ковзає, а котиться по іншому, то тертя, що виникає при цьому, називається тертям кочення (Курс фізики, І, 1957, 79).  Словник української мови в 11 томах