кошуля

КОШУ́ЛЯ, і, ж., діал.

Сорочка.

[Вількомирська:] Гельця в одній кошулі вибігла в парк і одразу ж потрапила в руки .. гайдамаків (І. Кочерга);

Пішов [Гриць], забравши випрані кошулі. Пішов і довго звістки не було (М. Бажан);

Сидить Талестрис, схилившись: на бойову Боризесову кошулю пришиває костяною голкою тонкі листки (Н. Королева);

Голови у шапках, хустинах; розмаїття блузок, піджачків, кошуль різало око (Б. Харчук).

Значення в інших словниках

1. кошуля — Кошу́ля: — сорочка [37]  Словник з творів Івана Франка
2. кошуля — кошу́ля іменник жіночого роду діал.  Орфографічний словник української мови
3. кошуля — -і, ж., діал. Сорочка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. кошуля — кошу́ля сорочка (ср, ст)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. кошуля — СОРО́ЧКА (жіноча, чоловіча, дитяча натільна білизна або одяг для верхньої частини тіла), СОРОЧИ́НА розм., КОШУ́ЛЯ діал., ЛЬО́ЛЯ дит.; РУБА́ТКА діал. (сорочка з грубої тканини). На йому була проста одежа: широкі крамні сині штани, біла сорочка (І.  Словник синонімів української мови
6. кошуля — Кошу́ля, -лі, -лею; -шу́лі, -шу́ль  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. кошуля — КОШУ́ЛЯ, і, ж., діал. Сорочка. [Вількомирська:] Гельця в одній кошулі вибігла в парк і одразу ж потрапила в руки.. гайдамаків (Коч., І, 1956, 122); Пішов [Гриць], забравши випрані кошулі. Пішов і довго звістки не було (Бажай, Роки, 1957, 253).  Словник української мови в 11 томах