коєць
КО́ЄЦЬ, ко́йця, ч., діал.
Клітка для птахів, кролів і т. ін.
Йдучи ж працювати в садок чи в город, брав [чернець] із собою коєць і привішував його поміж галузками дерев у затінку й біля квітучих рослин, – і соловей веселив старого своїми чудовими співами (Н. Королева).
Словник української мови (СУМ-20)