крайнебо
КРАЙНЕ́БО, а, с.
1. Частина неба над лінією горизонту; небосхил.
Синіми хмарами підпирали крайнебо буковинські верхи (М. Коцюбинський);
Мені видалося, що геть далеко на тлі рожевого крайнеба заманячіли обриси якогось величезного птаха (І. Франко);
Догорів літній день. Щирим золотом приснуло сонце з-під високих .. чорних ялин, .. вирізалось на крайнебі (Дніпрова Чайка);
* Образно. Вечір обсипував крайнебо сивим попелом присмерку (Б.-І. Антонич);
Починало бліднути крайнебо (В. Барка).
2. Лінія горизонту.
Сонце все раніше й раніше випливало з-за крайнеба вранці (Ю. Яновський);
Слободан стояв конем лівуруч Осмогруда й теж посміхався, дивлячись, як тане на крайнебі маленька постать утікача. (І. Білик);
Далеко, на самому крайнебі, паслися гуртиком гіллясторогі олені (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)