крайнебо
КРАЙНЕ́БО, а, с.
1. Частина неба над лінією горизонту; небосхил.
Синіми хмарами підпирали крайнебо буковинські верхи (Коцюб., II, 1955, 318);
Мені видалося, що геть далеко на тлі рожевого крайнеба заманячіли обриси якогось величезного птаха (Фр., II, 1950, 95);
Догорів літній день. Щирим золотом приснуло сонце з-під високих.. чорних ялин, .. вирізалось на крайнебі (Дн. Чайка, Тв., 1960, 87).
2. Лінія горизонту.
Сонце все раніше й раніше випливало з-за крайнеба вранці (Ю. Янов., II, 1958, 450);
Далеко, на самому крайнебі, паслися гуртиком гіллясторогі олені (Гончар, Таврія.., 1957, 126).
Словник української мови (СУМ-11)