крайнощі

КРА́ЙНОЩІ, ів, мн.

1. Надмірність у якійсь дії, діяльності, у вчинках, а також найвищий ступінь вияву певних поглядів, переконань тощо.

Треба зображати [героїв праці ] красивими і натхненними, не допускати крайнощів натуралістичного копіювання дійсності (Криж., М. Рильський, 1960, 144).

◊ Вдава́тися (вда́тися, дохо́дити, дійти́ і т. ін.) до кра́йнощів; Впада́ти (впа́сти) в кра́йнощі — виявляти надмірність, перебирати міру в чомусь.

До крайнощів, як то кажуть, не дійшло. Але.. наші хлопці не одмовили собі в приємності побешкетувати з радощів (Ю. Янов., II, 1954, 23).

2. перен. Те саме, що кра́йність 2.

Переходити в дискусії з одних крайнощів в інші.

Значення в інших словниках

1. крайнощі — кра́йнощі множинний іменник  Орфографічний словник української мови
2. крайнощі — -ів, мн. 1》 Надмірність у якійсь дії, діяльності, у вчинках, а також найвищий ступінь вияву певних поглядів, переконань тощо. Вдаватися до крайнощів. Впадати в крайнощі. 2》 перен. Те саме, що крайність 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. крайнощі — КРА́ЙНОЩІ, ів, мн. Надмірність у якійсь дії, діяльності, у вчинках, а також найвищий ступінь вияву певних поглядів, переконань тощо. Між силами добра і зла зберігай рівновагу, крайнощів уникай (О.  Словник української мови у 20 томах
4. крайнощі — дово́дити / довести́ до кра́йнощів (до кра́йності) кого. Викликати в кого-небудь стан надмірного збудження, напруження. Кордеєвич зблід і вхопився за меч .. Противники, які довели його до крайності, позникали в товпі (натовпі) (Ю. Опільський).  Фразеологічний словник української мови
5. крайнощі — НАДМІ́РНІСТЬ (те, що перевищує звичайний ступінь, норму чого-небудь); ГІПЕРТРОФІ́Я книжн. (надмірність у розвитку, надлишок яких-небудь властивостей, якостей); НАДУЖИТТЯ́ (уживання чого-небудь понад міру); КРА́ЙНОЩІ мн.  Словник синонімів української мови