крайнощі

кра́йнощі

-ів, мн.

1》 Надмірність у якійсь дії, діяльності, у вчинках, а також найвищий ступінь вияву певних поглядів, переконань тощо. Вдаватися до крайнощів. Впадати в крайнощі.

2》 перен. Те саме, що крайність 2).

Значення в інших словниках

1. крайнощі — кра́йнощі множинний іменник  Орфографічний словник української мови
2. крайнощі — КРА́ЙНОЩІ, ів, мн. Надмірність у якійсь дії, діяльності, у вчинках, а також найвищий ступінь вияву певних поглядів, переконань тощо. Між силами добра і зла зберігай рівновагу, крайнощів уникай (О.  Словник української мови у 20 томах
3. крайнощі — дово́дити / довести́ до кра́йнощів (до кра́йності) кого. Викликати в кого-небудь стан надмірного збудження, напруження. Кордеєвич зблід і вхопився за меч .. Противники, які довели його до крайності, позникали в товпі (натовпі) (Ю. Опільський).  Фразеологічний словник української мови
4. крайнощі — НАДМІ́РНІСТЬ (те, що перевищує звичайний ступінь, норму чого-небудь); ГІПЕРТРОФІ́Я книжн. (надмірність у розвитку, надлишок яких-небудь властивостей, якостей); НАДУЖИТТЯ́ (уживання чого-небудь понад міру); КРА́ЙНОЩІ мн.  Словник синонімів української мови
5. крайнощі — КРА́ЙНОЩІ, ів, мн. 1. Надмірність у якійсь дії, діяльності, у вчинках, а також найвищий ступінь вияву певних поглядів, переконань тощо.  Словник української мови в 11 томах