крак
КРАК¹, а, ч., діал.
Кущ.
У нас, де крак, там і козак (Номис);
Пан з небораком чатують за краком (М. Старицький);
Оцей старий дотепник і штукар – Відомо всім – колишній вовкулака. Було, засяє місяця пожар, І він крадеться з-за густого крака (М. Рильський);
Влітку сонце палить квіти, сушить пагонці гілляк, Але соловей не тихне, сівши на трояндний крак (М. Бажан, пер. з тв. Ш. Руставелі).
КРАК², а, ч., діал.
Ворон (див. во́рон¹ 1).
Полети ж ти, краче, де матінка плаче (з народної пісні).
Словник української мови (СУМ-20)