крак
КРАК¹, а, ч., діал. Кущ.
Пан з небораком чатують за кроком (Стар., Вибр., 1959, 113);
Оцей старий дотепник і штукар — Відомо всім — колишній вовкулака. Було, засяє місяця пожар, І він крадеться з-за густого крака (Рильський, Поеми, 1957, 11).
КРАК², а, ч., діал. Ворон ( див. во́рон¹ 1).
Полети ж ти, краче, де матінка плаче (Чуб., V, 1847, 465).
Словник української мови (СУМ-11)