крамаренко
КРАМАРЕ́НКО, а, ч., заст.
Син крамаря (у 1 знач.).
Коли Чайка їм розповідав, що він українець, вони співчували; вони інстинктом обурювалися проти національного пригнічення.. А тут – крамарі, крамарчуки, крамаренки... Навіть робітництво якесь міщанське (Д. Бузько);
– Мені [шляхтичеві] довелося сидіти на лаві поруч .. крамаренка! (З. Тулуб).
Словник української мови (СУМ-20)