крапотіти
КРАПОТІ́ТИ, ти́ть, недок.
Підсил. до кра́пати (у 1 знач.).
Біжить він до Ольги, вода з нього схлюпує, крапотить (В. Барка);
Тим часом дощ напускався, крапотів наче з ясного неба (О. Гончар);
Сльози крапотіли з носа і падали на тарілочку (Ю. Винничук).
Словник української мови (СУМ-20)