красненько
КРАСНЕ́НЬКО, нар.-поет.
Присл. до красне́нький.
Так миленько та красненько в нашій полонині (з народної пісні);
– Дякую, пані! Красненько вам дякую. Ви врятували мене (О. Авраменко);
У світі все таке двояке – пий воду і красненько дякуй, що ти прожив хоч стільки днів (П. Мовчан);
Увійшовши Рінальдо в горницю і побачивши господиню, шанобливо оддав їй чолом і подякував красненько за ласку (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо);
// Досхочу.
Виплакавшись красненько, всмак, Хима потроху розбирає, про що читає батюшка (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)