красномовство
КРАСНОМО́ВСТВО, а, с.
1. Те саме, що красномо́вність.
Одні дивувалися красномовству чиновника, другі підхвалювали Кряжова (Панас Мирний);
Повправлявшись в красномовстві, товаришка Клава пішла до столу (І. Багряний);
– Я чув, що серед молодих дияконів Софії відзначається своїми талантами Лев, сам з Азії, простого роду, але красномовством знаменитий... (С. Скляренко);
Взагалі студенти сердечно ставилися до Антона Никандровича, знали: щирий він і справедливий. Як лектор, був позбавлений красномовства (В. Барка).
2. заст. Риторика (у 1 знач.).
Пан Сулятицький недаремно вчився красномовству (С. Тельнюк);
Отам – сам університет. Тут будуть кафедри: філософії, юриспруденції, красномовства, історії, математики, теоретичної і практичної фізики (Ю. Мушкетик);
Визначний зразок урочистого красномовства XI ст. становить “Слово о законе и благодати” (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)