красномовність

КРАСНОМО́ВНІСТЬ, ності, ж.

Здатність, уміння гарно, майстерно говорити; ораторський хист.

Гордий своїм розумом та красномовністю, він хотів бути скрізь приводцем (І. Нечуй-Левицький);

Голова мала добрий голос, руду бороду, але мало красномовності (В. Винниченко);

Хоч красномовністю не відзначалася [Марія Іванівна], але цього разу була немов у натхненні (О. Полторацький);

Він був .. одним із керівників підготовки до рухавки – повстання, але це ніколи не було видно з його поведінки – ані тіні, ані натяку на якусь зверхність, право на владу, честолюбність, ніякої пози й красномовності (О. Іваненко);

// Майстерність, доладність мови.

Вона оповідала з таким палом та красномовністю, неначе писала язиком цікаві газетні фельєтони (І. Нечуй-Левицький);

Думка Сагайдачного, підтримана красномовністю Собєського, перемогла (О. Маковей).

Значення в інших словниках

1. красномовність — красномо́вність іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. красномовність — -ності, ж. Здатність, уміння гарно, майстерно говорити; ораторський хист. || Майстерність, доладність мови.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. красномовність — КРАСНОМО́ВНІСТЬ (здатність, уміння гарно, майстерно говорити), КРАСНОМО́ВСТВО, СОЛОДКОМО́ВСТВО розм., СОЛОДКОМО́ВНІСТЬ розм., ВІТІ́ЙСТВО (ВИТІ́ЙСТВО) заст., ВИМО́ВНІСТЬ діал., ЕЛОКВЕ́НЦІЯ книжн. заст.; ПИШНОМО́ВНІСТЬ, ВИСОКОМО́ВНІСТЬ, ХИТРОМО́ВКА заст.  Словник синонімів української мови
4. красномовність — КРАСНОМО́ВНІСТЬ, ності, ж. Здатність, уміння гарно, майстерно говорити; ораторський хист. Мені взагалі не слід би довгих листів писати, та все не вмію стримувати свою красномовність (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах
5. красномовність — Красномо́вність, -ности ж. Краснорѣчіе. Нічна доба, чарка горілки додають красномовності навіть не красномовній речі о. Мойсея. Левиц. І. 138.  Словник української мови Грінченка