Великий тлумачний словник сучасної мови

красномовність

красномо́вність

-ності, ж.

Здатність, уміння гарно, майстерно говорити; ораторський хист.

|| Майстерність, доладність мови.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. красномовність — красномо́вність іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
  2. красномовність — КРАСНОМО́ВНІСТЬ, ності, ж. Здатність, уміння гарно, майстерно говорити; ораторський хист. Гордий своїм розумом та красномовністю, він хотів бути скрізь приводцем (І. Нечуй-Левицький); Голова мала добрий голос, руду бороду, але мало красномовності (В.  Словник української мови у 20 томах
  3. красномовність — КРАСНОМО́ВНІСТЬ (здатність, уміння гарно, майстерно говорити), КРАСНОМО́ВСТВО, СОЛОДКОМО́ВСТВО розм., СОЛОДКОМО́ВНІСТЬ розм., ВІТІ́ЙСТВО (ВИТІ́ЙСТВО) заст., ВИМО́ВНІСТЬ діал., ЕЛОКВЕ́НЦІЯ книжн. заст.; ПИШНОМО́ВНІСТЬ, ВИСОКОМО́ВНІСТЬ, ХИТРОМО́ВКА заст.  Словник синонімів української мови
  4. красномовність — КРАСНОМО́ВНІСТЬ, ності, ж. Здатність, уміння гарно, майстерно говорити; ораторський хист. Мені взагалі не слід би довгих листів писати, та все не вмію стримувати свою красномовність (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах
  5. красномовність — Красномо́вність, -ности ж. Краснорѣчіе. Нічна доба, чарка горілки додають красномовності навіть не красномовній речі о. Мойсея. Левиц. І. 138.  Словник української мови Грінченка