красномовність

КРАСНОМО́ВНІСТЬ, ності, ж. Здатність, уміння гарно, майстерно говорити; ораторський хист.

Мені взагалі не слід би довгих листів писати, та все не вмію стримувати свою красномовність (Л. Укр., V, 1956, 390);

Хоч красномовністю не відзначалася [Марія Іванівна], але цього разу була немов у натхненні (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 97);

// Майстерність, доладність мови.

Думка Сагайдачного, підтримана красномовністю Собєського, перемогла (Мак., Вибр., 1956, 533).

Значення в інших словниках

1. красномовність — красномо́вність іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. красномовність — -ності, ж. Здатність, уміння гарно, майстерно говорити; ораторський хист. || Майстерність, доладність мови.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. красномовність — КРАСНОМО́ВНІСТЬ, ності, ж. Здатність, уміння гарно, майстерно говорити; ораторський хист. Гордий своїм розумом та красномовністю, він хотів бути скрізь приводцем (І. Нечуй-Левицький); Голова мала добрий голос, руду бороду, але мало красномовності (В.  Словник української мови у 20 томах
4. красномовність — КРАСНОМО́ВНІСТЬ (здатність, уміння гарно, майстерно говорити), КРАСНОМО́ВСТВО, СОЛОДКОМО́ВСТВО розм., СОЛОДКОМО́ВНІСТЬ розм., ВІТІ́ЙСТВО (ВИТІ́ЙСТВО) заст., ВИМО́ВНІСТЬ діал., ЕЛОКВЕ́НЦІЯ книжн. заст.; ПИШНОМО́ВНІСТЬ, ВИСОКОМО́ВНІСТЬ, ХИТРОМО́ВКА заст.  Словник синонімів української мови
5. красномовність — Красномо́вність, -ности ж. Краснорѣчіе. Нічна доба, чарка горілки додають красномовності навіть не красномовній речі о. Мойсея. Левиц. І. 138.  Словник української мови Грінченка