красовитий
КРАСОВИ́ТИЙ, а, е, розм., рідко.
Те саме, що краси́вий; гарний (у 1 знач.).
Стебло ж оздобиться у колос красовитий І визернить його у млосні літа дні (М. Зеров);
І такої, як ти, Красовитої дівчини, .. в світі ніде не знайти (І. Вирган);
Красний козак і з себе красовитий – хоч і заріс .. бородою! (В. Чемерис).
Словник української мови (СУМ-20)