кратер

КРА́ТЕР¹, а, ч., геол.

Лійкуватий отвір на вершині вулканічної гори, через який під час виверження вулкана виливається лава, виходять гази, вилітають попіл, каміння і т. ін.

З природних явищ особливо вражають уяву людини виверження вогняних мас з глибин Землі через кратери вулканів (з наук.-попул. літ.);

Краєвид не мав горизонтів, бо звідусюди .. обмежений був шпилястим обрієм кратера (Ю. Смолич);

* У порівн. Гул і дим, неначе з кратера вулкана, над висотою вирував... (І. Гончаренко);

* Образно. Він прагне скупатися в кратерах цього світлого дикого слова, але воно його не приймає (І. Андрусяк);

// Частина місячного ландшафту чи поверхні іншої планети, що своєю формою нагадує кратер земного вулкана.

Не все знають люди про гори й долини на Місяці, про кратери й цирки, якими вкрита його видима поверхня (з наук.-попул. літ.);

Космічний птах пролетів над Місяцем і відклав у кратері яйця (В. Владко);

Малий каже, що на Місяці люди живуть у кратерах і мають довгі ноги (Л. Костенко);

Замерехтіла сфера планети – пустельна, непривітна, димляча, покрита цирками і кратерами (Ю. Андрухович).

Значення в інших словниках

1. кратер — кра́тер іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. кратер — див. яма  Словник синонімів Вусика
3. кратер — Кратер — crater — Krater – 1) Чашкоподібне або конусоподібне заглиблення на вершині або схилі вулкану. Діаметром від перших десятків м. до декількох кілометрів. На дні кратера знаходиться одне або декілька жерл вулкану.  Гірничий енциклопедичний словник
4. кратер — -а, ч., геол. Лійкуватий отвір на вершині вулканічної гори, через якого під час виверження вулкана виливається лава, виходять гази, вилітають попіл, каміння тощо. || Частина ландшафту, що своєю формою нагадує кратер вулкана.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. кратер — кра́тер (грец. κρατήρ, букв. – чаша) 1. Чашо- або лійкоподібна западина на вершині чи схилі вулкана. 2. Округлої форми гори на поверхні Місяця діаметром до сотні і більше кілометрів. 3. Заглиблення, що утворюється у вугільному електроді електричною дугою постійного струму.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. кратер — Кра́тер, -ра; -тери, -терів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. кратер — КРА́ТЕР, а, ч., геол. Лійкуватий отвір на вершині вулканічної гори, через який під час виверження вулкана виливається лава, виходять гази, вилітають попіл, каміння тощо.  Словник української мови в 11 томах