краяни

КРАЯ́НИ, я́н, мн. (одн. края́нин, а́, ч.; края́нка, и, ж.).

Мешканці певного краю (країни) щодо інших мешканців того самого краю (країни); співвітчизники, земляки.

Далекий я вам, мої люди добрі, Мої краяни милі тілом і душею, Та серцем я вам рідний (Б. Лепкий);

Юра обкладав себе часописами, що їх приносили для нього з долини, читав і товмачив своїм краянам Вільсонові параграфи (У. Самчук);

Після княгині Ольги другою нашою знаменитою краянкою була Олена. Теж княгиня (В. Чемерис);

Доручивши нашому невідпорному краянинові свою венеційську адресу на папірчику, вона посміхнулася стерильними зубами (Ю. Андрухович);

Чеслав залишив столицю і на чолі невеликого війська з вірних йому краян відбув на південний схід (О. Авраменко);

Енциклопедія повинна розбудити в наших краян могутній спалах патріотизму (Ю. Винничук).