краяний
КРА́ЯНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до кра́яти.
Хліб – як золотий, Насичений вітрами степовими І краяний смаглявою рукою Мисливця, риболова, косаря! (М. Рильський);
На круглому столі головної кімнати, покритому білим настільником, стояло накриття на двоє осіб .. Краяна салата із шматками червоної редьки доповнювала загальну атмосферу цього консервативного натюрморту (У. Самчук);
* Образно. – Догнав не догнав, а погнатись можна .. Славна приказка, тільки не на мене краяна (М. Стельмах);
Плакала-ридала [Миловидка] й билася, краяна жалями, об берег, як б'ється викинута з моря риба (Д. Міщенко).
Словник української мови (СУМ-20)