краяний
КРА́ЯНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до кра́яти.
Хліб — як золотий. Насичений вітрами степовими І краяний смаглявою рукою Мисливця, риболова, косаря! (Рильський, II, 1960, 148).
Не до ладу́ кра́яний, та мі́цно зши́тий див. зши́тий.
Словник української мови (СУМ-11)