краєвид
КРАЄВИ́Д, у, ч.
Місцевість, що відкривається перед очима; пейзаж, ландшафт.
Очі його розбігалися по неширокім, але розкішнім гірськім краєвиді (І. Франко);
З скелі одкривається чудовий широкий краєвид на море (М. Коцюбинський);
Пильно глянув на Чайку, що ніби й не бачив його, милуючися собі краєвидом (Д. Бузько);
Навколо чудесні краєвиди, клімат майже південний (В. Домонтович);
Рухливі велосипеди перетинають степовий краєвид (С. Жадан);
// Художнє зображення природи на картині.
Ходив [Саранчук] по крамниці і розглядав картини по стінах. Було їх чимало тут. Справді, як виставка, – краєвиди, жанрові картини (А. Головко);
Краєвид на картинах українських художників є одним з найпопулярніших жанрів (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)