країна
КРАЇ́НА, и, ж.
1. Те саме, що держа́ва.
“Дружня зустріч представників сусідських держав” – назвав я фільм. Далі йшли .. написи інформаційні. Крейсер “Ісмет” – “салютує прапорові нашої країни” (Ю. Яновський);
Оркестр славився тим, що був єдиним коректним оркестром на всю країну (М. Бажан);
Семенюк дуже скептично, якщо навіть не вороже, ставився до всього, що відбувалось не тільки в колі, а й у всій країні (Б. Антоненко-Давидович);
Там, куди ти їдеш, жде тебе трон і країна, якої ти не бачила навіть у снах (О. Бердник).
2. Територія, що становить єдність із погляду історії, природних умов, населення і т. ін.
Той неситим оком – За край світа зазирає, Чи нема країни, Щоб загарбать (Т. Шевченко);
Було колись в одній країні: сумний поет в сумній хатині рядами думи шикував (Леся Українка);
Навряд чи десь по інших країнах співають так гарно й голосисто, як у нас на Україні (О. Довженко);
// кого, чого. Місцевість, що характеризується наявністю в ній великої кількості кого-, чого-небудь.
Пустелі й вітер... Пустелі й вітер... І піраміди на тлі зорі... Країна сонця й ієрогліфів (В. Сосюра);
Коли сонце піднялося вище, Еліза побачила, як у повітрі пливе країна гір з блискучими сніговими вершинами (О. Іваненко, пер. з тв. Г.-К. Андерсена);
Замбію часто називають країною мідних гір (з газ.).
3. Те саме, що край¹ 5.
Налетіли птахи з теплих країн, заспівали, защебетали (Марко Вовчок);
Гарна країна [Буковина]! (Леся Українка);
Моя країно верховинна, – ні, не забуть твоїх черемх, коли над ними місяць лине вівсяним калачем! (Б.-І. Антонич);
Засмалені матроси співають на палубі .. про зелені тропічні країни (О. Гончар);
Цвітіння дерев найніжніша пора, найвище зусилля краси і добра, як чуйно ступаю в зелену країну, де соком дощів пахне тепла кора (Ю. Андрухович).
(1) Краї́на Рад, іст. – Радянський Союз.
Уявім собі, що він інженер, або хімік, або – взагалі фахівець якоїсь потрібної Країні Рад галузі (Д. Бузько);
Львів – остання брама до виходу наших військ на державний кордон Країни Рад (Є. Доломан);
Країна Рад – яскравий приклад утопізму (з наук. літ.);
(2) Рі́дна (моя́, своя́ і т. ін.) краї́на <�Роди́ма (рі́дна) сторона́> <�Рі́дний (роди́мий) край> – батьківщина, вітчизна.
Їдуть, їдуть чорноморці, Та й занози гнуться. Ой, як глянуть в край родимий, З очей сльози ллються (з народної пісні);
Подивіться на рай тихий, На свою країну, Полюбіте щирим серцем Велику руїну (Т. Шевченко);
Чи знайоме вам те гостре, до фізичного болю гостре почуття нудьги за рідною країною, яким обкипає серце від довгого пробування на чужині? (М. Коцюбинський);
Давно .. в далекім ріднім краю я чула казку (Леся Українка);
Дуже вона [мати] тужила за рідною стороною та з того, мабуть, і померла (І. Багряний);
Захвилювалися [переселенці], загомоніли: – Ось вона, родима сторона!.. (В. Бабляк);
Він перебуває не в рідному краю, а мандрує далекими шляхами чужини (О. Бердник).
Словник української мови (СУМ-20)