краєчок
КРАЄ́ЧОК, чка, ч.
Зменш.-пестл. до край¹ 1.
Станеш на краєчку Шевченкової гори – і перед очима розстилаються дивно гарні картини за Дніпром (І. Нечуй-Левицький);
Якраз на виду, на самому краєчку колиски, висіла .. шапочка й сорочка (Л. Яновська);
Через розчинені двері я бачу: блакитний параван, краєчок мармурового вмивальника й широкий жовтогарячий промінь вечірнього сонця на стіні. (В. Винниченко);
Богдан узяв малого Юрка й стомлено сів на ближній краєчок столу (І. Білик).
Словник української мови (СУМ-20)