кредитор
КРЕДИТО́Р, а, ч.
Громадянин або організація, що надає гроші або продає товари в кредит і має право вимагати від боржника сплати боргу; позикодавець.
[Пузир:] Опасне діло... А почому Петро Тимофієвич думає заплатить кредиторам, не чули? (І. Карпенко-Карий);
Князь сів, щоб на дозвіллі розібрати численні рахунки своїх кредиторів (Леся Українка);
Така вже звичка була у пана ховатися від своїх кредиторів (Я. Качура);
Він таки помре тихо і непомітно, залишаючи у невтішному горі своїх кредиторів (Ю. Винничук);
Посилаючись на якихось міфічних кредиторів, які буцімто переслідували його, він попросив Гершка дістати йому нову одежу (В. Лис);
Майно, яким відають державні установи, не може бути повернене на задоволення кредиторів (з мови документів).
Словник української мови (СУМ-20)