кредитор

КРЕДИТО́Р, а, ч.

Громадянин або організація, що надає гроші або продає товари в кредит і має право вимагати від боржника сплати боргу; позикодавець.

[Пузир:] Опасне діло... А почому Петро Тимофієвич думає заплатить кредиторам, не чули? (І. Карпенко-Карий);

Князь сів, щоб на дозвіллі розібрати численні рахунки своїх кредиторів (Леся Українка);

Така вже звичка була у пана ховатися від своїх кредиторів (Я. Качура);

Він таки помре тихо і непомітно, залишаючи у невтішному горі своїх кредиторів (Ю. Винничук);

Посилаючись на якихось міфічних кредиторів, які буцімто переслідували його, він попросив Гершка дістати йому нову одежу (В. Лис);

Майно, яким відають державні установи, не може бути повернене на задоволення кредиторів (з мови документів).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

кредитор — кредито́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
кредитор — Позикодавець, лихвар, позичайло; У ФР. банкір. Словник синонімів Караванського
кредитор — Громадянин або юридична особа, яка має підтверджені належними документами майнові вимоги до боржника, крім кредиторів, майнові вимоги яких повністю забезпечені заставою. "Про банкрутство", Стаття 3 Словник термінів законодавства України
кредитор — -а, ч. 1》 Той, хто надає кредит (у 1 знач.); позикодавець. 2》 бухг. Громадянин або юридична особа, яка має підтверджені належними документами майнові вимоги до боржника. Великий тлумачний словник сучасної мови
кредитор — Позичач Словник чужослів Павло Штепа
кредитор — (англ. сreditor) 1. учасник кредитних відносин, що виступає суб’єктом, який видає позичку; сторона того чи іншого зобов’язання, на користь якої боржник повинен здійснити певні дії: передати майно, сплатити гроші тощо. Економічний словник
кредитор — кредито́р (від лат. creditor – позикодавець) громадянин або юридична особа, що надала в позичку гроші або продала в борг товари і має право вимагати від боржника (дебітора) сплати боргу. Словник іншомовних слів Мельничука
кредитор — КРЕДИТО́Р, ПОЗИКОДА́ВЕЦЬ, ПОЗИЧКОДА́ВЕЦЬ, ПОЗИЧА́ЙЛО розм., ВІРИ́ТЕЛЬ заст. Така вже звичка була у пана, ховатися від своїх кредиторів (Я. Качура); Умить стали йому перед очі всі його вірителі.. Коли то він уже позбудеться цих боргів, щоб міг працювати на себе (А. Крушельницький). Словник синонімів української мови
кредитор — Кредито́р, -ра; -то́ри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
кредитор — КРЕДИТО́Р, а, ч. Той, хто надає кредит (у 1 знач.); позикодавець. Князь сів, щоб на дозвіллі розібрати численні рахунки своїх кредиторів (Л. Укр., III, 1952, 511); Така вже звичка була у пана ховатися від своїх кредиторів (Кач. Словник української мови в 11 томах