кредитор

Значення в інших словниках

1. кредитор — кредито́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. кредитор — Позикодавець, лихвар, позичайло; У ФР. банкір. Словник синонімів Караванського
3. кредитор — Громадянин або юридична особа, яка має підтверджені належними документами майнові вимоги до боржника, крім кредиторів, майнові вимоги яких повністю забезпечені заставою. "Про банкрутство", Стаття 3 Словник термінів законодавства України
4. кредитор — -а, ч. 1》 Той, хто надає кредит (у 1 знач.); позикодавець. 2》 бухг. Громадянин або юридична особа, яка має підтверджені належними документами майнові вимоги до боржника. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. кредитор — Позичач Словник чужослів Павло Штепа
6. кредитор — КРЕДИТО́Р, а, ч. Громадянин або організація, що надає гроші або продає товари в кредит і має право вимагати від боржника сплати боргу; позикодавець. [Пузир:] Опасне діло... А почому Петро Тимофієвич думає заплатить кредиторам, не чули? (І. Словник української мови у 20 томах
7. кредитор — (англ. сreditor) 1. учасник кредитних відносин, що виступає суб’єктом, який видає позичку; сторона того чи іншого зобов’язання, на користь якої боржник повинен здійснити певні дії: передати майно, сплатити гроші тощо. Економічний словник
8. кредитор — КРЕДИТО́Р, ПОЗИКОДА́ВЕЦЬ, ПОЗИЧКОДА́ВЕЦЬ, ПОЗИЧА́ЙЛО розм., ВІРИ́ТЕЛЬ заст. Така вже звичка була у пана, ховатися від своїх кредиторів (Я. Качура); Умить стали йому перед очі всі його вірителі.. Коли то він уже позбудеться цих боргів, щоб міг працювати на себе (А. Крушельницький). Словник синонімів української мови
9. кредитор — Кредито́р, -ра; -то́ри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. кредитор — КРЕДИТО́Р, а, ч. Той, хто надає кредит (у 1 знач.); позикодавець. Князь сів, щоб на дозвіллі розібрати численні рахунки своїх кредиторів (Л. Укр., III, 1952, 511); Така вже звичка була у пана ховатися від своїх кредиторів (Кач. Словник української мови в 11 томах