1. Економічний словник

кредитор

(англ. сreditor)

1. учасник кредитних відносин, що виступає суб’єктом, який видає позичку; сторона того чи іншого зобов’язання, на користь якої боржник повинен здійснити певні дії: передати майно, сплатити гроші тощо. К. може бути держава, банк, підприємство, громадянин. Рушійним мотивом надання позички к. є одержання позичкового відсотка.

2. людина, котрій винні гроші; creditor’s meeting – зібрання всіх осіб, кому компанія-банкрот винна гроші. На ньому вирішують, як отримати гроші, що їм належать.

Джерело: Економічний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кредитор — кредито́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. кредитор — Позикодавець, лихвар, позичайло; У ФР. банкір. Словник синонімів Караванського
  3. кредитор — Громадянин або юридична особа, яка має підтверджені належними документами майнові вимоги до боржника, крім кредиторів, майнові вимоги яких повністю забезпечені заставою. "Про банкрутство", Стаття 3 Словник термінів законодавства України
  4. кредитор — -а, ч. 1》 Той, хто надає кредит (у 1 знач.); позикодавець. 2》 бухг. Громадянин або юридична особа, яка має підтверджені належними документами майнові вимоги до боржника. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. кредитор — Позичач Словник чужослів Павло Штепа
  6. кредитор — КРЕДИТО́Р, а, ч. Громадянин або організація, що надає гроші або продає товари в кредит і має право вимагати від боржника сплати боргу; позикодавець. [Пузир:] Опасне діло... А почому Петро Тимофієвич думає заплатить кредиторам, не чули? (І. Словник української мови у 20 томах
  7. кредитор — кредито́р (від лат. creditor – позикодавець) громадянин або юридична особа, що надала в позичку гроші або продала в борг товари і має право вимагати від боржника (дебітора) сплати боргу. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. кредитор — КРЕДИТО́Р, ПОЗИКОДА́ВЕЦЬ, ПОЗИЧКОДА́ВЕЦЬ, ПОЗИЧА́ЙЛО розм., ВІРИ́ТЕЛЬ заст. Така вже звичка була у пана, ховатися від своїх кредиторів (Я. Качура); Умить стали йому перед очі всі його вірителі.. Коли то він уже позбудеться цих боргів, щоб міг працювати на себе (А. Крушельницький). Словник синонімів української мови
  9. кредитор — Кредито́р, -ра; -то́ри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. кредитор — КРЕДИТО́Р, а, ч. Той, хто надає кредит (у 1 знач.); позикодавець. Князь сів, щоб на дозвіллі розібрати численні рахунки своїх кредиторів (Л. Укр., III, 1952, 511); Така вже звичка була у пана ховатися від своїх кредиторів (Кач. Словник української мови в 11 томах