креймах
КРЕ́ЙМАХ, а, ч., діал.
Крем'ях.
Маруся тут же знайшла черепочки та давай у креймахи грати (Г. Квітка-Основ'яненко);
Металевi лапи самi гребуть з кручi пiсок чи креймахи, збризкують якоюсь клейкою речовиною (М. Циба);
* У порівн. На рухливому дні струмка виднілися дрібненькі, мов креймахи, камінці (М. Олійник).
Словник української мови (СУМ-20)