крейцер
КРЕ́ЙЦЕР¹, діал. КРЕ́ЙЦАР, а, ч.
У колишній Австро-Угорщині, Німеччині та деяких інших західноєвропейських країнах (до кінця XIX ст.) – дрібна розмінна монета (1/100 гульдена – в Австро-Угорщині, 1/60 гульдена – у Німеччині).
– Я за .. пару крейцерів бігав відси аж там, а відтам сюди (І. Франко);
Четвертини того буханця за чотири крейцери мусило вистачити [Тарасові] на вечерю й на сніданок (С. Ковалів);
Десятки, сотні голів визирають з них, а більше всього янгольських – дитячих, і капають униз крейцери, дзенькають, вдаряючись об брук (Р. Іваничук);
// тільки мн. Гроші.
Смоляк каявся в тому, що .. колись .. присвоював криваві бідняцькі крейцари (П. Козланюк);
– За крейцери продавати життя не хочу, – Дмитро тицьнув пальцем у мапу (В. Кожелянко).
КРЕ́ЙЦЕР², а, ч., мисл.
Пристосування для розряджування шомпольних рушниць.
Крейцер виготовляли на спеціальних заводах, де відбувалося і проектування шомпольних рушниць (з навч. літ.);
Крейцер використовували в тих випадках, коли патрон залишався у стволі (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)