крейцер
КРЕ́ЙЦЕР, зах. КРЕ́ЙЦАР, а, ч. У колишній Австро-Угорщині, Німеччині та деяких інших західноєвропейських країнах (до кінця XIX ст.)— дрібна розмінна монета (¹/₁₀₀ гульдена — в Австро-Угорщині, ¹/₆₀ гульдена — у Німеччині).
Невеликий то з того й заробок, по три, чотири крейцари за мітлу (Фр., І, 1955, 370);
Четвертина того буханця за чотири крейцери мусила вистачити [Тарасові] на вечерю й на сніданок (Ков., Світ.., 1960, 56);
// тільки мн. Гроші.
Смоляк каявся в тому, що.. колись.. присвоював криваві бідняцькі крейцари (Козл., Ю. Крук, 1957, 410).
Словник української мови (СУМ-11)