кресало

КРЕСА́ЛО, а, с.

Залізне або сталеве знаряддя для викрешування вогню з кременя.

За пояс лико одвічало, На йому висів гаманець; Тютюн і люлька і кресало, Лежали губка, кремінець (І. Котляревський);

Їх очі стрілись на мент, як кремінь і кресало у злій боротьбі (М. Коцюбинський);

Вдарено кресалом об гострий край і роздмухано іскру! (В. Барка);

Мар'ян кладе дрівця у піч, виймає з кишені кресало, кремінь і губку (М. Стельмах);

Карпо Гнилоквас лапає долонею по кишені, шукаючи куриво, але згадує, що й кресало, й тютюн забувся взяти (Є. Гуцало).

Значення в інших словниках

1. кресало — креса́ло іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. кресало — -а, с. Залізне або сталеве знаряддя для викрешування вогню з кременю.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кресало — А, с. Запальничка. У когось є кресало?  Словник сучасного українського сленгу
4. кресало — КРЕСА́ЛО (залізне або сталеве знаряддя для викрешування вогню з кременю), КРИ́ЦЯ розм., КРЕСИ́ВО діал., ОГНИ́ВО заст. Добре, якщо в дворі є дід чи батько, який уміє з кременю викрешувати кресалом іскри: там і без сірників можна обійтися (О.  Словник синонімів української мови
5. кресало — Креса́ло, -ла, -лу; -са́ла, -са́л  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. кресало — КРЕСА́ЛО, а, с. Залізне або сталеве знаряддя для викрешування вогню з кременю. За пояс лико одвічало, На йому висів гаманець; Тютюн і люлька і кресало. Лежали губка, кремінець (Котл.  Словник української мови в 11 томах
7. кресало — Кресало, -ла с. Огниво. А тим часом кете лиш кресало та тютюну. Шевч. Ти курець? — Курець. — А є люлька, кресало й гаманець? Рудч. Ск.  Словник української мови Грінченка