кресало
КРЕСА́ЛО, а, с. Залізне або сталеве знаряддя для викрешування вогню з кременю.
За пояс лико одвічало, На йому висів гаманець; Тютюн і люлька і кресало. Лежали губка, кремінець (Котл., І, 1952, 130);
Їх очі стрілись на мент, як кремінь і кресало у злій боротьбі (Коцюб., 11, 1955, 301);
Мар’ян кладе дрівця у піч, виймає з кишені кресало, кремінь і губку (Стельмах, І, 1962, 178).
Словник української мови (СУМ-11)